Proverbs 8

Для дириґента хору. Синів Коре́євих, Псалом.

1Всі наро́ди, — плещі́ть у долоні, покли́куйте Богові голосом ра́дости, 2грізни́й бо Всевишній Госпо́дь, Цар великий всієї землі! 3Він наро́ди під нас підбиває, а поган — нам під но́ги, 4Він нашу спа́дщину для нас вибирає, вели́чність для Якова, що його полюбив. Се́ла. 5Бог виступає при радісних о́криках, Господь — при голосі ро́га. 6Співайте Богові нашому, співайте, співайте Царе́ві нашому, співайте, 7бо Бог — Цар усієї землі, співайте навча́льний псало́м! 8Бог зацарюва́в над наро́дами, Бог сів на святому Своєму престо́лі! 9Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений!
10

Пісня. Псалом синів Коре́євих.

11 12Великий Госпо́дь і просла́влений ве́льми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! 13Препи́шна країна, розра́да всієї землі, — то Сіонська гора, на півні́чних око́лицях, місто Царя можновла́дного! 14Бог у хра́мах Своїх, за твердиню Він зна́ний. 15Бо царі ось зібрались, ішли вони ра́зом, 16але, як побачили, то здивува́лись, полякалися та й розпоро́шились. 17Обгорнув їх там страх, немов біль породі́ллю; 18Ти східнім вітром розбив кораблі ті Тарші́ські. 19Як ми чули, так бачили в місті Господа Савао́та, у місті нашого Бога, — Бог міцно поставить навіки його́! Се́ла. 20Розмишля́ли ми, Боже, про ми́лість Твою серед храму Твого́. 21Як Ім'я́ Твоє, Боже, так слава Твоя — аж по кі́нці землі, справедли́вости повна прави́ця Твоя! 22Нехай весели́ться Сіонська гора, Юдині до́чки хай тішаться через Твої правосу́ддя. 23Оточі́те Сіо́н й обступі́те його́, полічіть його ба́шти, 24зверні́те увагу на ва́ла його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти́ поколі́нню насту́пному, 25бо Цей Бог — то наш Бог на вічні віки́, Він буде прова́дити нас аж до смерти!
26

Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

27 28Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу, 29і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий, 30— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність, 31нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою! 32Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців, 33які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться? 34Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, — 35бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, — 36щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!